Огляд стоматолога – єдиний спосіб правильно оцінити стан ясен. Окрім клінічного обстеження, яке проводять за допомогою зондування ясен, щоб дати оцінку стану кістки необхідно також зробити рентген.

Клінічний огляд у стоматологічній практиці – єдиний спосіб правильно оцінити стан ясен.

Самооцінки ясен, наприклад в домашніх умовах перед дзеркалом, недостатньо для правильного обстеження стану, оскільки неможливо самостійно визначити, чи вже фіксуючі структури зуба були пошкоджені запаленням ясен. Ясенні кишені також не можна виявити самостійно.

Тільки правильний клінічний огляд у стоматологічній практиці за допомогою так званого ясенного зонда (пародонтального зонда) може дати інформацію про те, чи здорові ясна, чи є запалення ясен (гінгівіт), чи є захворювання фіксуючих структур зубів(пародонтит).

Під час першого огляду стоматолог або стоматолог-гігієніст може провести так званий базовий пародонтологічний огляд, який займає всього кілька хвилин.

Базовий огляд пародонту проводиться, щоб швидко виявити наявність будь-яких проблем з яснами. Це простий спосіб для виявлення гінгівіту або пародонтиту.

За допомогою зонда ясен (пародонтального зонда) м’яко і точно вимірюють глибину проникнення на лінії ясен.

Після цього короткого огляду проводять подальші дослідження, тільки при умові, що є ознаки пошкодження структур, що утримують зуби в альвеолярній кістці. Ці подальші дослідження включають так званий стан пародонта та додаткові рентгенівські знімки.

Точне клінічне зондування за допомогою ясенного зонда для вимірювання ясенних кишень і висоти aльвеолярної кістки в межах міліметра є незамінним для діагностики пародонтиту.

При клінічному обстеженні ясенним зондом (пародонтальним зондом) глибина проникнення зонда в ясенну кишеню вимірюється до шести ділянок на зуб з точністю до міліметра. Зокрема, вимірюється довжина між лінією ясен і дном кишені. Це називається глибиною зондування. На здорових ділянках глибина зондування становить не більше 3 мм. У місцях, де пародонтит вже призвів до порушення фіксації зуба, глибина зондування може становити 4 мм і більше.

Крім того, у так званій пародонтальної діаграмі висота aльвеолярної кістки (рівень прикріплення) точно фіксується. Пародонтологічна карта є незамінною для діагностики та планування лікування. Пародонтологічну карту можна безкоштовно записати онлайн в будь-якій стоматологічній клініці та використати повторно: www.periodontalchart-online.com.

Вимірювання за допомогою зонда ясен дозволяють виявити місця в зубному ряду з більшою глибиною зондування, які потребують додаткового обстеження за допомогою рентгена.

Діагноз пародонтиту можна точно підтвердити тільки за допомогою необхідного рентгенівського знімку. Підбір рентгенівських знімків, необхідних для діагностики пародонтиту, можна зробити тільки після клінічного огляду. Це може запобігти надмірному впливу радіації.

У найпростішому випадку рентгенівський результат складається з 2 зображень (зображення крил укусу), а в найскладнішому випадку він складається з того, що називається рентгенівським дослідженням з додатковими 14 рентгенівськими знімками або панорамний рентгенівський знімок. Зроблені рентгенівські знімки повинні показувати альвеолярну кістку, яка оточує зуб, і давати можливість оцінити тяжкість втрати кісткової тканини.

На кожному рентгенівському знімку, зробленому в стоматологічній клініці, зубний ряд необхідно перевіряти на наявність карієсу, а також на наявність пародонтиту.

На сьогоднішній день мікробіологічні методи дають нам доступ до інформації, яку неможливо було отримати за допомогою звичайних методів тестування.

За допомогою сучасних мікробіологічних тестів склад зубного нальоту перевіряється на наявність наступних шкідливих видів бактерій:

• Prevotella intermedia
• Porphyromonas gingivalis
• Aggregatibacter actinomycetemcomitans
• Treponema denticola

Вартість цієї додаткової діагностики виправдана, якщо отримана інформація сприяє покращенню лікування або якщо можна уникнути непотрібного лікування.

Діагноз гінгівіту та пародонтиту ґрунтується на міжнародно визнаній класифікації захворювань пародонту.

У 1999 році в США відбувся перший міжнародний семінар з класифікації захворювань пародонту. Найважливішою характерною особливістю порівняно з європейською класифікацією 1993 року було те, що форми захворювання більше не визначалися переважно на основі віку пацієнта на момент встановлення першого діагнозу (наприклад, юнацький та дорослий пародонтит). Впроваджено нові форми хронічного та агресивного пародонтиту, а також, наприклад, пародонтит, який може бути пов’язаний із системними захворюваннями.

Однак з 2018 року нова класифікація більше не розрізняє хронічний та агресивний пародонтит. Пародонтит тепер описується відповідно до класифікації цукрового діабету на основі стадії та класифікації.

Ви можете використовувати весь наш контент для власного виробництва, визнаючи ліцензію Creative Commons License:

Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0
https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.en